Я майже не плачу, тебе забуваю. Крізь сльози шепочу, що тебе не пам’ятаю! Ти ніхто, Ти ніщо, Ти лиш спогади мої! Але чому й навіщо Я пам’ятаю очі твої! Ніколи не зрозумієш Ніколи не відчуєш мене Бо ти кохати не вмієш Ти любиш тільки себе! Ти ніколи не згадаєш, Той день и той час, Ти навіть не пам’ятаєш про нас! Не згадаєш мене не відчуєш ти біль Котрий крізь серце моє проходить. Ти лиш в очі мої можеш поглянуть, Неначе пам’ятаєш мене й кохаєш, Але ці квіти життя швидко зів’януть, Лиш життєва слабкість – і ти знов мене забуваєш.